Коло Свароже

Свароже коло - це річний цикл життя слов ян, календар, який повторюється по колу щорічно.За календарем наші предки визначали коли сіяти урожай, коли його збирати, коли святкувати свята, коли приносити жертви.Згідно з циклами природи. Наші предки завжди жили в гармонії з природою, спілкувалися з нею та знали її, як самих себе. Цей народний досвід накопичувався тисячоліттями, ще з початку Трипільської доби - сонячної країни Аратти. В археологічних розкопках Трипільської доби знайдено кераміку, зокрема горщики, на яких по колоу був зображений древній календар. Там особливими відмітками позначали свята та робочі дні, місяці.


Походження Сварожого кола.
Свароже коло походить назвою від імені Бога Сварога. Сварог був верховним богом у словян за часів Київської Русі. Сварга - найвище небо, небо світлих богів; Рог - ріг. Таке тлумачення ім я Сварог дає припущення що ім я поява цього Бога у слов ян сягає корінням часів культу Тура, в еру Тільця.
Наші предки ще за часів Трипільської доби знали, що все у всесвіті і сам всесвіт, боги і люди рухаються по колу. І рух цей є безкінечний. Без руху не було б життя, бо саме рух його спричинює. Тому календарний цикл вкладений в коло, адже Земля обходить за рік Сонце по колу і пори року завжди повторюються, після зими приходить весна, так само як після смерті - воскресіння. А після осені приходить зима, так само як після життя приходить смерть.
В слов ян був Бог Хорс (Хорос), який відповідав за рух кола. Від нього пішли слова: хор, хоровод (ходити по колу). Можливо слово "хор", бере свої корені у санскритського слова слова "хар" - "хара".

"...Проголошуємо Славу велику Хорсові золоторунному, бо він кола сварожі воротить..."
(Велесова книга, дощечка 12.)

Всі земні і небесні цикли підчинялися Хорсу. А допомагав йому крутити кола Числобог - Бог часу і чисел, він веде усьому відлік.

"...А Числобог рахує дні наші і говорить Богові числа свої: чи бути дню сварожому, чи ночі..."
(Велесова книга, дощечка 11б.)

За принципом кола і часу побудоване Свароже коло. Це не просто календар, це глибинно-сакральний зміст.


Виникнення календаря
За легендами календар дав нашим предкам-оріям Рама. Він вів аріїв з півночі на південь. Частина з них залишилася в Подніпров ї, а інші пішли в напрямку Ірану та Індії і там останкувалися. Племя, що залишилося в Подніпров ї, створило державу Аратту. Аратта існувала в добу панування матріархату. Головною богинею вважали Місяць, як праматір світу. Жінку в ті часи обожествляли і була вона володаркою оселі. Всі рішення приймалися нею і з нею завжди радилися всі члени роду. Місяць уособлює в собі жіноче божество - праматір світу і матір всіх богів. Тому першим виник місячний календар.
За місячним календарем в річному колі нараховується тринадцять місяців, а новий рік починався в день появи першого весняного молодика на небі. І це було свято народження Місяця - народження світу. В річному місячному колі особливо шанувалися та святкувалися останні п ятниці кожного місяця. П ятниця - святковий день Богині, Праматері Світу. Жінки в ці дні звільнялися від роботи по господарству. Остання п ятниця останнього місяця року, тобто тринадцятого місяця, вважалася особливо святковою. Тринадцята п ятниця відзначалася як день плодороддя і число тринадцять вважалося священним. В цей день між чоловіками влаштовувалися різноманітні змагання на мужність і витривалість. Жінки таким чином мали змогу спостерігати за ними і обирати собів пару найсильніших, щоб в роду було сильне потомство. В цей день також святкували весілля.
З приходом християнства, церква заборонила святкування цього свята, обізвавши його відьмовським шабашем, а тринадцяту п ятницю об явила сатанинським днем. Тому до наших часів про цей день не збереглося ніяких відомостей. Відьмами церква почала називати жриць Макоші, а Дияволом - Велеса. Титул Велеса на святі плодороддя здобував найсильніший і наймудріший чоловік, який переміг у змаганнях. Йому потім поклонялися всю ніч як уособленню Бога плодороддя.
З приходом патріархату виник сонячний календар і місячний відійшов на другий план, хоча не зник зовсім, а доповнював сонячний. Таким чином слов яни стали користуватися двома календарями. В сонячному календарі головний Бог Сонце і з ним на верховне місце жінки стає чоловік. Відтепер він - старшина роду, а жінка - його помічниця. Та повага до жінки як до богині, у нас завжди зберігалася в епоху патріархату аж до приходу християнства. В сонячному календарі нараховується дванадцять місяців в рік. І в кожному місяці залишився звичай святкування останніх, але вже дванадцяти п ятниць, в рік.
У слов ян за кожний місяць відповідає окреме божество. Їм приносили жертви. Зокрема на свято Коляди - дванаднять страв (кожному місяцю по страві). За Велесовою книгою ці місяці-божичі мали назви: Білояр, Ладо, Купало, Сінич, Житнич, Вінич, Зернич, Овсянич, Просич, Студеч, Ледич, Лютич.
У сонячному календарі особливо відзначали чотири головних свята, які пов язані з переходами Сонця.
1) Зимове сонцестояння, Свято Коляди, Різдво Сонця відмічалося 24-25 грудня. В цей день рік повертав на весну і дні починали прибавлятися як казали предки: "кожен день по велесовому волоску". Немовля Сонце - Божич росло. Цей період ототожнюється з дитинством.
2) Весняне рівнодення - 22-23 березня, День Ярила - Бога весняного Сонця. З цього часу Коляда ставав юним парубком Ярилом. Цей період ототожнюється з юністю.
3)Літнє сонцестояння - 23-24 червня, День Купала - Бога літнього Сонця. Дні з цього часу починають зменшуватися. З цього дня земля починала активно приносити плоди. Цей переіод ототожнюється з зрілою молодістю.
4) Осіннє рівнодення - 21-22 вересня. День Миру - Бога осіннього Сонця, свято врожаю. З цього часу закінчувалися всі польові роботи і земля, приносячи всі свої плоди, готується до відпочинку. Дні починають активно зменшуватися, а ночі стають довгими. Цей період уособлює старість і Мира уявляли старим дідом з посохом, який втрачав свої сили. Тому в цей період на землі починає царити Чорнобог і його свита - Мара і мороки. В найкоротший день року Корочун перед зимовим сонцестоянням, Сонце помирає і після нього настає довга ніч. В цю ніч ніхто не спав, бо за повір ями відбувалася битва богів. На рать з Чорнобогом виходив Білобог і сили світла боролися з силами темряви. Коли підходить ранок, Білобог скидає Чорнобога в його підземне царство нави і починає правити Всесвітом. Люди в цю ніч закликали Сонце, водили хороводи, пускали з гори вогняні колеса (символ Сонця). Так вони допомагали Білобогу здолати Чорнобога і закликали нове Сонце. А з першими його променями вони йшли по оселях зповіщати радісну звістку, про народження нового Сонця і це сповіщання називалося Колядкою.
І так далі йшов по колу безкінечний цикл життя.

.Bersi&Alvkara (2007)